Матвій Йосип П’ясецький
«Я роблю добру справу з добрими людьми! Радий, що приїхав», — волонтер «Добробату» Матвій Йосип П’ясецький
Третій місяць поспіль Матвій з Польщі волонтерить у «Добробаті» й відбудовує Ягідне у складі Чернігівського будівельного батальйону. Коли почалася повномасштабна війна в Україні спершу думав податися до війська й воювати проти окупантів, та зупинила наречена, сказала, що її серце цього не витримає. Матвій почав шукати інші способи підтримати наших людей. Спочатку волонтерив у Польщі: надавав медичну, гуманітарну допомогу переселенцям, які були вимушені покинути рідку країну й дім через воєнні дії росії. Робив усе, що міг, аби наші люди відчули себе в безпеці в чужій країні, і не полишав думок поїхати до України.
Сам Матвій родом із міста Гнєздо, працював у Познані. За фахом чоловік — адвокат. Звільнившись з роботи, почав шукати способи волонтерства за межами Польщі, оскільки розумів — у рідній країні вистачає тих, хто підтримує українців. Про «Добробат» дізнався від знайомого з України. А далі — валіза, дорога, київський вокзал, шлях до Чернігова та Ягідного.
«Я розумів, що тут війна, тому треба бути готовим до всього. Та перше, що я побачив — поліціянта на вокзалі, який радо усміхнувся, коли побачив мій паспорт. Він прийняв мене, як друга», — пригадує Матвій.
Дорогою до Ягідного вражали розстріляні авто, обгорілі стіни будинків й руїни. А вже приїхавши до села, розповідає Матвій, побачив смуток в очах людей, відчувалася їхня безпорадність. Нині ж, каже, бачить, як люди оживають, як починають жити по-справжньому, як з’являється надія.
У «Добробаті» Матвію подобається позитивна атмосфера. Навіть, не відчувався мовний бар’єр. Адже, коли є взаєморозуміння, то обходяться й без зайвих слів. А якщо, все ж не зрозуміло якесь слово, то настрій, з яким його вимовили, скаже сам за себе. За кілька місяців в Україні Матвій добре навчився говорити українською, і ще продовжує вдосконалювати нову мову.
Рідні Матвія підтримують його бажання допомагати українцям у відбудові. Що цікаво, батько чоловіка професійний інженер-будівельник. Через це Матвій має певні необхідні навички, адже в студентські роки працював на будівництві. Тож, від’їжджаючи з дому, отримав настанову від тата: «Щоб використовував знання, які отримав раніше».
Матвію це добре вдається. Поклик серця привів його у правильне місце та до чудової команди. Кажуть, що українці та поляки — одна слов’янська родина, тому маємо допомагати тим, хто потребує підтримки. Адже:
«Razem możemy więcej!»
