Катя Павлевич

«Час бути сміливими, лупати скалу та не боятися»

Спільнота «Добробату» єднає цікавих людей різного фаху, з різним минулим, різними історіями та поглядами. Кожен волонтер робить важливий внесок у відбудову України. А ми продовжуємо знайомити вас з нашими добробатівцями.

Тендітна Катя Павлевич приїхала до Києва зі США, де проживає чотири роки. Коли почалася війна, чітко вирішила: як тільки з’явиться можливість, приїде в Україну та долучиться до волонтерства. Адже неможливо спостерігати як війна спотворює міста. Катя працювала комунікаційницею та піарницею. Зокрема організовувала комунікаційну роботу в проєкті національного павільйону України на Венеційській бієнале. Дівчина долучалася до багатьох волонтерських ініціатив, але розповідає, що хотілося зробити щось зараз і одразу побачити результат. Почала шукати, напрапила на інформацію про “Добробат”.

Зважаючи на професію, Катя раніше не займалася фізичною працею, але будь-що мала мотивацію та бажання допомагати. На перестороги інших, що відбудова, мовляв, не жіноча робота, наша Катя не зважала. Дівчина каже: «Щоб жінка на будівництві була успішною, достатньо одного чоловіка, який у неї повірить та покаже, що робити. Праця фізична, але ти береш і робиш, що можеш».

Катя працювала на об’єктах у Ягідному. Спочатку виконувала «жіночу» роботу, яку надавав бригадир. Коли таку роботу виконала, працювала з чоловіками над відновленням покрівлі: виймала старі цвяхи, забивала нові в балки. Каже, що фізична праця, як свого роду медитація, що відволікає від новин, стресу та гніву через війну. До того ж «Добробат» для Каті — це ще спілкування та єднання між людьми, що роблять спільну справу. Сестринство та братерство, яке не закінчується після роботи на об’єктах.

«Зараз час бути сміливими. Аргументи, що ти не зможеш, це не жіноча справа — не діють у цій війні, де 37 тисяч військових жінки. Час лупати скалу, брати на себе відповідальність та не боятися», — каже Катя.